Що таке слово «Обіцянка»?
Вже більше місяця роздумую над цим словом, над його сенсом.
Обіцянка — добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь. Це тлумачення я знайшов у Вікіпєдії. Гарно витлумачено.
Що означає це слово для теперішнього світу? Слово, яке має наповнювати серця надією і спокоєм. Не лише слово, але і дія від цього слова.
Не секрет, що діяльність більшості громадських організацій та благодійних фондів залежить від виконання обіцянок даних від державних структур, від сектору бізнесу і тд.
Ми залежні від виконання обіцянок, а точніше залежні наші дії на користь людей, дітей, які опинились у скруті, або хочуть проявлятись.
В теперішньому світі це слово для більшості людей - пусте слово, нічого не означає, адже можна обіцяти і нічого не виконувати, адже за це нічого не буде. Можна наобіцяти і спокійно потім відмовитись від своїх обіцянок, адже так побудована політика України і побудоване теперішнє життя.
Я велику увагу приділяю праці з дітьми з малозабезпечених родин. Я відчуваю їх потреби на відміну від теоретиків, які вказують , як нам працювати. Я відчуваю їх біль від того, що завтра в них може не бути що вдягнути, або немає зошитів, аби піти до школи, відчуваю їх потребу в харчуванні, а є ще гірше – потреба в ліках. Зараз я бачу велику потребу дітей в розвитку талантів і не для того, аби просто співати чи виконувати якісь ролі, а для того, аби в майбутньому не жебракувати, а заробляти завдяки талантам собі на життя.
Вся ця праця залежить від виконання обіцянок вищевказаних людей і структур. Але чи виконуються обіцянки? А нажаль в більшості ні! Адже можна обіцяти і не робити, обіцяти і сміятись над такими лохами, як дитяча громадська організація «Все робимо самі», які вірять у виконання обіцянок. А вони пусті, це просто слова , випущені з уст людей, які звикли за своє життя обіцяти і нічого не виконувати, але вони вправно працюють в державних установах і задарма отримують зарплати і красиво відмовляють у розвитку талантів дітей, хоча це їх обов’язок створювати умови для розвитку дітей. Люди вправно працюють в бізнесі і гарно обіцяють, але знову ж таки дозволяють собі не виконувати обіцянки і прекрасно брехати, що вони помагають цілому світу, а тут не вийшло, не склались зірки на небі, друга луна з’явилась.
Дорогі мої, за цими обіцянками стоять людські життя, потреби людей, які не можуть самі справитись з бідами, за цими обіцянками стоїть наше майбутнє покоління, яке ви так любите лише на 1 червня, а потім чомусь любов швидко зникає
За роки своєї діяльності я отримував стільки обіцянок, а потім люди їх просто не виконували і не боялись за свою репутацію, бо це слово знівельоване, можна обіцяти і не виконувати. Добре, що Господь мене любить і посилає інші можливості, але це не по людські, так поступати.
Але чи спокійно сплять наші чиновники, які дорвались до державної годівниці завдяки обіцянкам, а тепер класно деребанять природні ресурси, гроші і наше майбутнє? Чи добре сплять дяді і тьоті, які мають гроші і від їхніх пожертв і хорошого настрою залежить допомога дітям, які хочуть проявлятись, які потребують сьогодні підтримки, які хочуть бути схожими на цих дядь і тьоть? Та напевно сплять добре, адже серце затьмарене словами, які можна випускати у простір, а потім забирати їх назад.
А ще більше вбиває, коли ми всі так вправно говоримо про віру в Бога і б’ємо себе в груди, що ми християни, мусульмани і тд., але обіцяємо і не виконуємо своїх обіцянок. Чи Господь поділяє таку віру в Нього?
Скінчиться це марнословство? Можливо колись скінчиться, але лише тоді, коли осліплий народ перестане вірити обіцянкам тих людей, які випускали це прекрасне слово зі своїх уст і не виконували свої обіцянки. Коли слово буде прикріплене діями добра.
Люди! Пам’ятаймо, що ми народились людьми і маємо відповідати за свої слова. Не можна просто так обіцяти і не діяти в напрямку виконання того, про що говориш. Пам’ятаймо про те, що на початку було слово… яке наповнювало серця на прояв любові, доброти і милосердя до ближнього.
Пам’ятаймо про те, що росте підростаюче покоління, яке має виховуватись на виконанні обіцянок, а не повторювати помилки дорослих, у яких серця наповнені пустослів’ям, ненавистю до ближнього.
Якщо ми будемо просто розкидуватися словами, при цьому не відповідати за них, то ми приречені на самознищення і на самознищення нашої Держави, адже Україна не може бути з одними тільки брехунам. Сумно за людей, які не мають у серці любові, а лише марнословство.
Міняймося, адже від цього залежить життя нашої країни!
|